1. Словник української мови в 11 томах

розпечатувати

РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь.

Позапечатував [справник комори].. і приказав голові, щоб.. ніхто не розпечатав до якого часу, і поїхав собі дальш [далі] (Кв.-Осн., II, 1956, 141);

// Розкривати, розклеювати що-небудь запечатане, заклеєне, запаковане (лист, посилку, конверт і т. ін.).

[Любов:] Лист? (Біжить і здіймає листа, дивиться на конверт, потім шпарко розпечатує) (Л. Укр., II, 1951, 77);

Олександр розпечатав пакет і почав читати, певний, що генерал пише про щось приємне (Кочура, Зол. грамота, 1960, 321);

// Виймаючи корок, знімаючи кришку і т. ін., відкривати що-небудь закупорене; відкорковувати.

Мишко розпечатав обидві пляшки (Мик., II, 1957, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпечатувати — розпеча́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпечатувати — -ую, -уєш, недок., розпечатати, -аю, -аєш, док., перех. Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь. || Розкривати, розклеювати що-небудь запечатане, заклеєне, запаковане (лист, посилку, конверт і т. ін.). || Виймаючи корок, знімаючи кришку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпечатувати — РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., що. Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь. Позапечатував [справник комори] .. і приказав голові, щоб .. ніхто не розпечатав до якого часу, і поїхав собі дальш [далі] (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. розпечатувати — ВІДКРИВА́ТИ (витягати, знімати корок, кришку тощо, роблячи вільним отвір пляшки, банки й т. ін.), РОЗКРИВА́ТИ, РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ВІДКОРКО́ВУВАТИ, РОЗКОРКО́ВУВАТИ, ВІДКУ́ПО́РЮВАТИ рідше, РОЗКУ́ПО́РЮВАТИ рідше, РОЗКУ́БРЮВАТИ діал. (пляшку). — Док. Словник синонімів української мови
  5. розпечатувати — Розпеча́тувати, -тую, -туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)