розпиток

РО́ЗПИТОК, тку, ч., рідко. Те саме, що ро́зпит.

Наум пристав до нього з розпитками (Кв.-Осн., II, 1956, 83).

Значення в інших словниках

1. розпиток — ро́зпиток іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпиток — -тку, ч., рідко. Те саме, що розпит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпиток — РО́ЗПИТОК, тку, ч., рідко. Те саме, що ро́зпит. Наум пристав до нього з розпитками (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
4. розпиток — Ро́зпиток, -тку, -ткові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)