розплющений

РОЗПЛЮ́ЩЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплю́щити¹.

Лише мить — і вже під танком транспортер розплющений лежить (Гонч., Вибр., 1959, 314);

Розплющеним носком черевика сміливо зафутболив [Микола] у двері, став на порозі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 4).

РОЗПЛЮ́ЩЕНИЙ², а, е, перев. у сполуч. із сл. око, очі. Дієпр. пас. мин. ч. до розплю́щити².

Параскіца хотіла бігти — і не могла; ноги немов приросли до землі, а широко розплющені очі пильно вдивлялися в простір (Коцюб., І, 1955, 279);

Федір прокидався і чекав з розплющеними очима ранку (Мушк., Серце.., 1962, 38).

Значення в інших словниках

1. розплющений — розплю́щений 1 дієприкметник розплесканий розплю́щений 2 дієприкметник розкритий  Орфографічний словник української мови
2. розплющений — [роузпл'ушчеинией і роуспл'ушчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. розплющений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розплющити I. II -а, -е, перев. у сполуч. зі сл. око, очі. Дієприкм. пас. мин. ч. до розплющити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розплющений — РОЗПЛЮ́ЩЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до розплю́щити¹. Лише мить – і вже під танком транспортер розплющений лежить (І. Гончаренко); // у знач. прикм. Розплющеним носком черевика сміливо зафутболив [Микола] у двері, став на порозі (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах