розплющити —
розплю́щити 1 дієслово доконаного виду розплескати розплю́щити 2 дієслово доконаного виду розкрити — про очі
Орфографічний словник української мови
розплющити —
[роузпл'ушчиетие і роуспл'ушчиетие] -шчу, -шчиеш; нак. -л'ушч, -л'ушчтеи
Орфоепічний словник української мови
розплющити —
I див. розплющувати I. II див. розплющувати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розплющити —
РОЗПЛЮ́ЩИТИ¹ див. розплю́щувати¹. РОЗПЛЮ́ЩИТИ² див. розплю́щувати².
Словник української мови у 20 томах
розплющити —
ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого...
Словник синонімів української мови