розпоряджання
РОЗПОРЯДЖА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розпоряджа́ти, розпоряджа́тися.
Встановлюючи особисту заінтересованість окремого хазяїна і виробника, [десятий] з’їзд зробив поступку приватновласницьким тенденціям. Це виявилось у відмовленні держави від безпосереднього розпоряджання значною частиною продуктів сільськогосподарського виробництва і в наданні цього права самому виробникові (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 114).
Словник української мови (СУМ-11)