розпоряджати

РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися.

Я тілько хвилечку, тілько.. слугам розпоряджу, що мають робити (Фр., VII, 1951, 78);

— Сергію, піди, серце, розпоряди, щоб скоріше давали снідати (Л. Укр., II, 1951, 45);

Усім хазяйством розпоряджав [Наум] (Кв.-Осн., II, 1956, 98);

— Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Хотк., II, 1966, 174);

Вона панувала наді мною, мов над якою підданою, і хоч я могла розпоряджувати своєю волею так вповні, як вона,.. проте не чинила сього ніколи (Коб., І, 1956, 506).

Значення в інших словниках

1. розпоряджати — розпоряджа́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпоряджати — -аю, -аєш і розпоряджувати, -ую, -уєш, недок., розпорядити, -джу, -диш, док., рідко. Те саме, що розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпоряджати — РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Я тілько хвилечку, тілько .. слугам розпоряджу, що мають робити (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розпоряджати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови