розпроклятий

РОЗПРОКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний.

Скажи, пане-економе, Скажи, розпроклятий, Хто ж те буде жито жати, Коли нас не стане? (Укр.. думи.., 1955, 227);

Що ж мене ти поминула, Куле ллята, розпроклята, ти розводнице стара! (Мал., Запов. джерело, 1959, 89).

Значення в інших словниках

1. розпроклятий — розпрокля́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розпроклятий — див. чорт  Словник синонімів Вусика
3. розпроклятий — -а, -е, розм. Якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпроклятий — РОЗПРОКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний. Скажи, пане-економе, Скажи, розпроклятий, Хто ж те буде жито жати, Коли нас не стане? (з народної пісні); Що ж мене ти поминула, Куле ллята, розпроклята, ти розводнице стара! (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах