розпромінений
РОЗПРОМІ́НЕНИЙ, а, е. Який розпромінився; сяючий, променистий.
Ось уже місяць віють з-під сонця сухі вітри, а сонце, пекуче, розпромінене, котиться по небу над .. землею (Літ. Укр., 15.VІ 1962, 1);
// Щасливо, весело, радісно усміхнений.
— Мама така розпромінена, ніби той Мажарин уже освідчився мені.. (Вільде, Сестри.., 1958, 582);
Побігла [Дзвінка] відчиняти розпромінена, щаслива (Гжицький, Опришки, 1962, 198).
Словник української мови (СУМ-11)