розпростиратися
РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПРОСТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док.
1. Займати велику площину, далеко простиратися.
З його вікон падало матове світло, і ліниво розпростирався довжезний сад за ним (Коб., II, 1956, 17);
Синім благосним шатром розпростерлося небо (Хотк., II, 1966, 42).
2. Лежати вільно, у невимушеній позі.
Жінка лежала ницьма, розпростершись долі (Л. Укр., III, 1952, 179);
Мар’яна.. скочила на ліжко, розпростерлась на ньому, закинувши руки за голову (Стельмах, II, 1962, 400).
3. перен. Запобігати перед ким-небудь, поступаючись своєю гідністю; плазувати.
[Нечай:] В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Сміл., Черв. троянда, 1955, 20).
Словник української мови (СУМ-11)