1. Словник української мови в 11 томах

розпростиратися

РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПРОСТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док.

1. Займати велику площину, далеко простиратися.

З його вікон падало матове світло, і ліниво розпростирався довжезний сад за ним (Коб., II, 1956, 17);

Синім благосним шатром розпростерлося небо (Хотк., II, 1966, 42).

2. Лежати вільно, у невимушеній позі.

Жінка лежала ницьма, розпростершись долі (Л. Укр., III, 1952, 179);

Мар’яна.. скочила на ліжко, розпростерлась на ньому, закинувши руки за голову (Стельмах, II, 1962, 400).

3. перен. Запобігати перед ким-небудь, поступаючись своєю гідністю; плазувати.

[Нечай:] В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Сміл., Черв. троянда, 1955, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпростиратися — розпростира́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпростиратися — -аюся, -аєшся, недок., розпростертися, -труся, -трешся, док. 1》 Займати велику площу, далеко простиратися. 2》 Лежати вільно, у невимушеній позі. 3》 перен. Запобігати перед ким-небудь, поступаючись своєю гідністю; плазувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпростиратися — РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПРОСТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док. 1. Займати велику площину, далеко простиратися. З його вікон падало матове світло, і ліниво розпростирався довжезний сад за ним (О. Словник української мови у 20 томах
  4. розпростиратися — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови