розпізнавати
РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Визначати щось за певними ознаками, прикметами.
Він перший.. вчив мене розпізнавати час на годиннику (Фр., IV, 1950, 207);
Христя вчила дітей, як розпізнавати стиглі кавуни по звуку і по хвостиках (Донч., V, 1957, 143);
// Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття.
Серце моє билося якось незвичайно, і я старалася ловити вухом і розпізнавати його голос (Фр., III, 1950, 102);
Аромат степу не був для мене суцільний — я розпізнавав в ньому десятки самостійних пахощів (Смолич, День.., 1950, 240);
З кожною хвилиною все важче ставало розпізнавати сліди на снігу (Збан., Ліс. красуня, 1955, 163);
В нічній темряві Гриць Семко нічого не міг розпізнати (Чорн., Визвол. земля, 1959,188);
// Виявляти, узнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати.
Прийшов батько, розглядає, Насилу Степана Розпізнає (Шевч., І, 1951, 286);
Розпізнав Олексій помазану жовтою глиною хату Коваля Юра з її зеленими віконницями (П. Куліш, Вибр., 1969, 297);
— Хоч і давно я у вашому палаці була, а розпізнала. — Чайчиха скидає з плечей важку торбу, ставить її (Стельмах, І, 1962, 297).
2. Діставати повніше уявлення про кого-, що-небудь; глибше узнаючи, правильно оцінювати когось, щось.
Господар.. умів розпізнавати людей з першого погляду (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 12);
Сів князювати в Галичі Мстислав. Навчився він у Новгороді розпізнавати поведінку бояр (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290);
Людство розпізнало справжнє обличчя капіталізму (Ком Укр., 9, 1961, 22).
3. З’ясовувати, виявляти відмінність, різницю між ким-, чим-небудь за якимись ознаками, прикметами; розрізняти.
Олена не розумілась на сортах кави. Зате Мариня.. навчилася розпізнавати гатунки кави (Вільде, Сестри.., 1958, 207);
Вміла [дівчина] розпізнавати солодець від козлятника, люпин від конюшини (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 42);
Коли б він знав, як розпізнати жулика і чесну людину — він би не так боявся (Тют., Вир, 1964, 51).
Словник української мови (СУМ-11)