Словник української мови у 20 томах

розпізнавати

РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. що. Визначати щось за певними ознаками, прикметами.

Він перший .. вчив мене розпізнавати час на годиннику (І. Франко);

Христя вчила дітей, як розпізнавати стиглі кавуни по звуку і по хвостиках (О. Донченко);

// Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття.

Серце моє билося якось незвичайно, і я старалася ловити вухом і розпізнавати його голос (І. Франко);

Аромат степу не був для мене суцільний – я розпізнавав в ньому десятки самостійних пахощів (Ю. Смолич);

З кожною хвилиною все важче ставало розпізнавати сліди на снігу (Ю. Збанацький);

В нічній темряві Гриць Семко нічого не міг розпізнати (С. Чорнобривець);

// кого, що. Виявляти, узнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати.

Прийшов батько, розглядає, Насилу Степана Розпізнає (Т. Шевченко);

Розпізнав Олексій помазану жовтою глиною хату Коваля Юра з її зеленими віконницями (П. Куліш);

Обличчя на два ступні важко було розпізнати, і Семенюк мусив до кожного придивлятися, вітаючись (В. Винниченко);

– Хоч і давно я у вашому палаці була, а розпізнала. – Чайчиха скидає з плечей важку торбу, ставить її (М. Стельмах).

2. кого, що. Діставати повніше уявлення про кого-, що-небудь; глибше узнаючи, правильно оцінювати когось, щось.

Сів князювати в Галичі Мстислав. Навчився він у Новгороді розпізнавати поведінку бояр (А. Хижняк);

– Сучасні пристосуванці блискуче володіють мистецтвом мімікрії. Розпізнати їх не так легко, як може здатися... (А. Крижанівський);

Господар .. умів розпізнавати людей з першого погляду (із журн.).

3. кого, що. З'ясовувати, виявляти відмінність, різницю між ким-, чим-небудь за якимись ознаками, прикметами; розрізняти.

Олена не розумілась на сортах кави. Зате Мариня .. навчилася розпізнавати ґатунки кави (Ірина Вільде);

Вміла [дівчина] розпізнавати солодець від козлятника, люпин від конюшини (М. Чабанівський);

Коли б він знав, як розпізнати жулика і чесну людину – він би не так боявся (Григорій Тютюнник);

Належність зорі до тієї чи іншої послідовності можна розпізнати за деякими деталями в її спектрі (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розпізнавати — розпізнава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розпізнавати — (час) визначати; (голос) вирізняти, розрізняти, відрізняти; (кого) пізнавати, упізнавати; (людей) дивитися в душі, читати в душах.  Словник синонімів Караванського
  3. розпізнавати — -аю, -аєш, недок., розпізнати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Визначати щось за певними ознаками, прикметами. || Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття. || Виявляти, впізнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпізнавати — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти.  Словник синонімів української мови
  5. розпізнавати — Розпізнава́ти, -наю́, -нає́ш; розпізна́ти, -на́ю, -на́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпізнавати — РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Визначати щось за певними ознаками, прикметами. Він перший.. вчив мене розпізнавати час на годиннику (Фр.  Словник української мови в 11 томах