розпізнавати

(час) визначати; (голос) вирізняти, розрізняти, відрізняти; (кого) пізнавати, упізнавати; (людей) дивитися в душі, читати в душах.

Значення в інших словниках

1. розпізнавати — розпізнава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпізнавати — -аю, -аєш, недок., розпізнати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Визначати щось за певними ознаками, прикметами. || Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття. || Виявляти, впізнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпізнавати — РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. що. Визначати щось за певними ознаками, прикметами. Він перший .. вчив мене розпізнавати час на годиннику (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розпізнавати — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти.  Словник синонімів української мови
5. розпізнавати — Розпізнава́ти, -наю́, -нає́ш; розпізна́ти, -на́ю, -на́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розпізнавати — РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Визначати щось за певними ознаками, прикметами. Він перший.. вчив мене розпізнавати час на годиннику (Фр.  Словник української мови в 11 томах