розпучливий

(стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.

Значення в інших словниках

1. розпучливий — Розпучли́вий: — відчайдушний, безнадійний, безвихідний [47]  Словник з творів Івана Франка
2. розпучливий — розпу́чливий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
3. розпучливий — -а, -е, діал. Розпачливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпучливий — РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Стос. до розпуки. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (І. Франко); Злітали до нього десь з темряви очі – карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розпучливий — РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е, діал. Розпачливий. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (Фр., VI, 1951, 483); Злітали до нього десь з темряви очі — карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (Коцюб., II, 1955, 201).  Словник української мови в 11 томах