Значення в інших словниках
-
розпучливий —
Розпучли́вий: — відчайдушний, безнадійний, безвихідний [47]
Словник з творів Івана Франка
-
розпучливий —
розпу́чливий прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
-
розпучливий —
(стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.
Словник синонімів Караванського
-
розпучливий —
РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Стос. до розпуки. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (І. Франко); Злітали до нього десь з темряви очі – карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (М.
Словник української мови у 20 томах
-
розпучливий —
РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е, діал. Розпачливий. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (Фр., VI, 1951, 483); Злітали до нього десь з темряви очі — карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (Коцюб., II, 1955, 201).
Словник української мови в 11 томах