розранювати

РОЗРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., рідко. Заподіювати рану кому-небудь.

До ганку на щастя підкову прибито. Без неї буланий розранив копито (Воронько, Тепло.., 1959, 118);

*Образно. І до неї доторкнулося те вугля, розранило остатній.. куточок її серця (Фр., VII, 1951, 16);

// Роз’ятрювати (рану).

При душевнім вдоволенні чоловік забуває про те, що перебув і перетерпів, аж знову нові невдачі розранюють старі, давно загоєні рани (Кобр., Вибр., 1954, 8).

Значення в інших словниках

1. розранювати — розра́нювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розранювати — -юю, -юєш, недок., розранити, -ню, -ниш, док., перех., рідко. Заподіювати рану кому-небудь. || Роз'ятрювати (рану).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розранювати — РОЗРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що, рідко. Заподіювати рану кому-небудь. До ґанку на щастя підкову прибито. Без неї буланий розранив копито (П. Воронько); * Образно. І до неї доторкнулося те вугля, розранило остатній ..  Словник української мови у 20 томах
4. розранювати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови