розревітися
РОЗРЕВІ́ТИСЯ і РОЗРЕВТИ́СЯ, ву́ся, ве́шся, док., розм.
1. Почати ревіти, ревти.
Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Ірчан, II, 1958, 34);
— І що ви, дорога людино, вигадуєте? Не треба так, бо, їй-право, розревуся (Стельмах, І, 1962, 586).
2. перен. Розбурхатися, розбушуватися (про явища природи).
Біда лише, що розревілась завірюха, дорогу замітала (Коб., І, 1956, 553).
Словник української мови (СУМ-11)