розрубати —
розруба́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розрубати —
див. розрубувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розрубати —
РОЗРУБА́ТИ див. розру́бувати.
Словник української мови у 20 томах
розрубати —
розру́бувати / розруба́ти ву́зол (вузли́) чого і без додатка. Рішуче й остаточно розв’язувати що-небудь складне, заплутане. Зі сторінок наших книг майже зовсім зник герой- надлюдина...
Фразеологічний словник української мови
розрубати —
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
розрубати —
Розрубати см. розрубувати.
Словник української мови Грінченка