розсатанілий

РОЗСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розсатані́ти;

// У знач. прикм.

Їй мріється далеке небо безхмаре, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво й ревуча юрба, розсатанілі обличчя (Стар., Облога.., 1961, 7).

Значення в інших словниках

1. розсатанілий — розсатані́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розсатанілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розсатаніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсатанілий — РОЗСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розсатані́ти. Осяяний тріпотливим світлом лик богочоловіка дивився згори лагідно на сп'янілі і розсатанілі від злоби обличчя, позирав кохано на дітей своїх, за яких і розпинавсь на хресті (М.  Словник української мови у 20 томах