розсекречувати
РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех.
1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним.
— Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? — сухо запитав я писаря (Збан., Ліс. красуня, 1955, 84);
— Сам факт вибуху бомби [атомної] вже розсекретив її існування (Рибак, Час.., 1960, 244).
2. розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи.
Словник української мови (СУМ-11)