розсекречувати
РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., що.
1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним.
– Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? – сухо запитав я писаря (Ю. Збанацький);
– Сам факт вибуху бомби [атомної] вже розсекретив її існування (Н. Рибак).
2. рідко кого, розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи.
Словник української мови (СУМ-20)