розсмішений
РОЗСМІ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсміши́ти.
Солдати, розсмішені цим несподіваним жартом, що повертав їм ілюзію звичайного життя, трохи заспокоїлись (Мик., II, 1957, 277).
2. у знач. прикм. Який виражає сміх; усміхнений.
Щойно Владко, поглянувши довкола, побачив розсмішені обличчя і зрозумів, що діється (Фр., VI, 1951, 171);
Очі [Молокана] благали, молили не гнати його від вікна. Вони, наперекір розсмішеним губам, були серйозні, добрі й навіть не п’яні (Ле, Міжгір’я, 1953, 333).
Словник української мови (СУМ-11)