розсмішити

РОЗСМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Викликати сміх, примусити сміятися.

Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Мирний, III, 1954, 44);

Дівкою Оксана була скрізь весела та смішлива і така, що як було захоче, то всякого розсмішить, як почне всіх передражнювати або складати пісні (Григ., Вибр., 1959, 246);

Розповідь про несподівану пригоду, що розсмішила тоді Тамару, була повчальною (Хижняк, Тамара, 1959, 129).

Значення в інших словниках

1. розсмішити — розсміши́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розсмішити — -шу, -шиш, док., перех. Викликати сміх, примусити сміятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсмішити — РОЗСМІШИ́ТИ див. розсмі́шувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розсмішити — РОЗСМІШИ́ТИ (викликати сміх, примусити сміятися), НАСМІШИ́ТИ, ЗАСМІШИ́ТИ розм. (довести сміхом до знемоги). Коли Келембет, порушуючи встановлену звичку, назвав його Іваном Петровичем, — той скорчив таке обличчя, що розсмішив самого Василя (Ю.  Словник синонімів української мови
5. розсмішити — Розсміши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розсмішити — Розсміши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Разсмѣшить. А вже розсмішити, так їй подавай. Кв. І. 158.  Словник української мови Грінченка