розсотувати
РОЗСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСОТА́ТИ, а́ю, аєш, док., перех. Розмотувати, розкручувати що-небудь змотане; знімати з чогось намотане, заплутане.
— Ти мене злодієм робиш?! — говорив Іван і розсотував нитки з ноги, бо спересердя заплутався (Март., Тв., 1954, 142);
*Образно. І, щоб хоч трохи розсотати клубок болю, він згадав Христинку (Стельмах, І, 1962, 401);
// Порушувати зв’язок петель у в’язанні; розпускати що-небудь вив’язане.
Розсотувати панчоху;
// Розсмикувати на клоччя, волокна і т. ін.
Словник української мови (СУМ-11)