розстібнутий

РОЗСТІ́БНУТИЙ, а, е, рідко,

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстібну́ти.

Шинель на Сергію була розстібнута (Гур., Новели, 1951, 114).

2. у знач. прикм. Те саме, що розсте́бнутий 2, 3.

Зігрітий спогадами, Семен немов не помічає, як рвучко вітер метляє полами його розстібнутого кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 160).

Значення в інших словниках

1. розстібнутий — розсті́бнутий 1 дієприкметник від: розстібнути рідко розсті́бнутий 2 прикметник з роз'єднаними, нескріпленими застібками; такий, у якого незастебнутий, розхристаний одяг — розм. рідко  Орфографічний словник української мови
2. розстібнутий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розстібнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розстебнутий 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розстібнутий — РОЗСТІ́БНУТИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до розстібну́ти. Шинель на Сергію була розстібнута (О. Гуреїв). 2. у знач. прикм. Те саме, що розсте́бнутий 2, 3. Зігрітий спогадами, Семен немов не помічає, як рвучко вітер метляє полами його розстібнутого кожушка (Л. Смілянський).  Словник української мови у 20 томах