розсів
РОЗСІ́В, у, ч.
1. Те саме, що розсіва́ння.
Будуються цехи розсіву, охолодження та обпудрювання гранул (Хлібороб Укр., 2, 1968, 3);
// Спосіб, якість посіву.
Антибіотична активність штаму в будь-якому його розсіві характеризується широкою природною мінливістю (Мікр. ж., XXII, 1, 1960, 16).
2. спец. Пристрій для просіювання зерна, крупи, борошна.
Коля Фофанов закінчив мукомельний технікум.. Закінчила ФЗН і Ліда Семенюк, працює на розсівах. А це дзеркало млина (Роб. газ., 31.VIII 1962, 1).
Словник української мови (СУМ-11)