розтолочити
РОЗТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех., діал. Розтоптати.
— А щоби вас!.. З дороги, бо розтолочу! (Фр., III, 1950, 147);
Назустріч нам він звівся і, кинувши недокурок, розтолочив його босою ногою (Смолич, І, 1947, 159).
Словник української мови (СУМ-11)