розтолочити

РОЗТОПТА́ТИ (топчучи, знищити), СТОПТА́ТИ, РОЗТОВКТИ́, РОЗТОЛОЧИ́ТИ діал. — Недок.: розто́птувати, сто́птувати, розто́вкувати. Павло розтоптав чоботом недопалок (Григір Тютюнник); Стала баба куріпочку заганяти. А ще в хату не загнала, — вже двоє стоптала (збірник "Україна сміється"); Сусідський хлопчик приніс повний кошик грибів. Хвалився, що самі маслюки та підберезники, а мухомори він примічав здалеку, розтовкував їх ногою (Є. Гуцало); — А щоби вас!.. З дороги, бо розтолочу! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. розтолочити — розтолочи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. розтолочити — -лочу, -лочиш, док., перех., діал. Розтоптати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтолочити — РОЗТОЛОЧИ́ТИ див. розтоло́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розтолочити — РОЗТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех., діал. Розтоптати. — А щоби вас!.. З дороги, бо розтолочу! (Фр., III, 1950, 147); Назустріч нам він звівся і, кинувши недокурок, розтолочив його босою ногою (Смолич, І, 1947, 159).  Словник української мови в 11 томах