розтрясати

РОЗТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розтря́с, ла́, ло́; док., перех., рідко.

1. Те саме, що розтру́шувати 1 — 3.

*Образно. А тепер над містом хуртовина Розметала, розтрясла вогні, І твоє обличчя в ластовинні Сниться тяжко й солодко мені (Гер., Вибр., 1946, 70);

// безос.

Так чогось розболілась [нога], аж не можна самій і через вулицю перейти..— чи її дорогою розтрясло, чи лихо її знає! (Л. Укр., V, 1956, 252);

— Чи не можна у вас пораненого покласти? Четвертий день веземо. Розтрясло його зовсім (Тют., Вир, 1964, 376).

2. перен., розм. Розвіювати, розганяти (думки, поганий настрій і т. ін.).

— Пане Стальський, видно, вам пан президент розтряс сумління, коли ви так попісніли? (Фр., VII, 1951, 214).

Значення в інших словниках

1. розтрясати — розтряса́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розтрясати — -аю, -аєш, недок., розтрясти, -су, -сеш; мин. ч. розтряс, -ла, -ло; док., перех., рідко. 1》 Те саме, що розтрушувати 1-3). || безос. 2》 перен., розм. Розвіювати, розганяти (думки, поганий настрій і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтрясати — РОЗТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розтря́с, ла́, ло́; док., що, рідко. 1. Те саме, що розтру́шувати 1–3. * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. розтрясати — РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док.  Словник синонімів української мови