розхвалений

РОЗХВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвали́ти;

// У знач. прикм.

[Антей:] Дивись, Нерісо, сей вінець єдиний здобув я за життя, та він дорожчий від всіх твоїх розхвалених тріумфів (Л. Укр., III, 1952, 443).

Значення в інших словниках

1. розхвалений — розхва́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхвалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розхвалити. || розхвалено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхвалений — РОЗХВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розхвали́ти; // у знач. прикм. [Антей:] Дивись, Нерісо, сей вінець єдиний здобув я за життя, та він дорожчий від всіх твоїх розхвалених тріумфів (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. розхвалений — Розхва́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)