розхилений

РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхили́ти.

2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився.

З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3).

3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений.

Білі зуби блищали крізь розхилені уста (Коцюб., І, 1955, 376).

4. у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в сторони.

Промінь сонця порснув між розхиленими гілочками і впав на яблуко (Сенч., Опов., 1959, 30).

Значення в інших словниках

1. розхилений — розхи́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхилений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхилити. 2》 у знач. прикм. Який розхилився, розчинився. 3》 у знач. прикм. Розкритий, розтулений. 4》 у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхилений — РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхили́ти. 2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився (див. розчиня́тися¹). З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Ірина Вільде). 3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений.  Словник української мови у 20 томах