розхилений

розхи́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхилити.

2》 у знач. прикм. Який розхилився, розчинився.

3》 у знач. прикм. Розкритий, розтулений.

4》 у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в різні боки.

Значення в інших словниках

1. розхилений — розхи́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхилений — РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхили́ти. 2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився (див. розчиня́тися¹). З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Ірина Вільде). 3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений.  Словник української мови у 20 томах
3. розхилений — РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхили́ти. 2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився. З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3). 3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений.  Словник української мови в 11 томах