розхряпаний
РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розхря́пати.
Купила макітру, аж вона розхряпана (Сл. Гр.);
// У знач. прикм.
На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали (Мик., II, 1957, 178);
Розхряпані двері ніколи не зачинялись, тому вітер гуляв як у полі (Панч, Синів.., 1959, 23).
Словник української мови (СУМ-11)