розчаровувати

РОЗЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь.

— Я не буду розчаровувати його.. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Шовк., Інженери, 1956, 28);

Про мене склалася така думка, що я — людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати в тому (Вас., IV, 1960, 56);

Його виступ розчарував Марійку (Донч., V, 1957, 466).

Значення в інших словниках

1. розчаровувати — розчаро́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчаровувати — Обезнадіювати  Словник синонімів Караванського
3. розчаровувати — -ую, -уєш, недок., розчарувати, -ую, -уєш, док., перех. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчаровувати — РОЗЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь. – Я не буду розчаровувати його .. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. розчаровувати — Розчаро́вувати, -ро́вую, -вуєш; розчарува́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)