розчаровувати
РОЗЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.
Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь.
– Я не буду розчаровувати його .. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Ю. Шовкопляс);
Дівчина зневажала їх [заможніших] за їхню певність, але з наївною хитрістю їхні послуги використовувала, аж поки не розчаровувала своєю поведінкою (В. Підмогильний);
Про мене склалася така думка, що я – людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати в тому (С. Васильченко);
Його виступ розчарував Марійку (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)