розчаровуватися

РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Відчувати розчарування ким-, чим-небудь.

– Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко);

Опришки .. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (І. Франко);

Йшла [Галя], як людина, що розчарувалась в усьому на світі й бреде, невідомо куди і для чого (Ю. Збанацький);

Спочатку Гриць навіть розчарувався одноманітністю рутинної роботи (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. розчаровуватися — розчаро́вуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчаровуватися — див. ЗНЕВІРЯТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. розчаровуватися — див. зневірюватися  Словник синонімів Вусика
4. розчаровуватися — -уюся, -уєшся, недок., розчаруватися, -уюся, -уєшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розчаровуватися — ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися.  Словник синонімів української мови
6. розчаровуватися — РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (Донч., V, 1957, 338); Опришки.. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (Фр.  Словник української мови в 11 томах