розчаровуватися
РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь.
— Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (Донч., V, 1957, 338);
Опришки.. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (Фр., VІІІ, 1952, 204);
Йшла [Галя], як людина, що розчарувалась в усьому на світі й бреде, невідомо куди і для чого (Збан., Між.. людьми, 1955, 102).
Словник української мови (СУМ-11)