розчаровуватися

ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися. Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (І. Вирган); — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві — обезнадіялась (Ю. Мушкетик); Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (М. Стельмах); Отже, панотець спроневірився, не прийшов... (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. розчаровуватися — розчаро́вуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчаровуватися — див. ЗНЕВІРЯТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. розчаровуватися — див. зневірюватися  Словник синонімів Вусика
4. розчаровуватися — -уюся, -уєшся, недок., розчаруватися, -уюся, -уєшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розчаровуватися — РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. – Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); Опришки .. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (І.  Словник української мови у 20 томах
6. розчаровуватися — РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (Донч., V, 1957, 338); Опришки.. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (Фр.  Словник української мови в 11 томах