розчарування
РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с.
Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь.
В хвилини розчарування та розпуки мене .. рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський);
Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (О. Гончар);
Часто [від прослуханої пісні] приходить розчарування, бо замість сприймання мелодії наша увага раз у зраз фіксує різні недоладності (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)