розчарування

розчарува́ння

-я, с.

Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь.

Значення в інших словниках

1. розчарування — розчарува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розчарування — [рожчаруван':а і рошчаруван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
3. розчарування — РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене .. рятувала моя незвичайна любов до природи (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розчарування — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю.  Словник синонімів української мови
5. розчарування — Розчарува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розчарування — РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах