розчервонілий

РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який розчервонівся, став червоним від припливу крові до шкіри.

Щемлять, німіють від болю мокрі, розчервонілі руки (Гончар, II, 1959, 163);

Він розчервонілими від безсонної ночі очима стежив за обличчям Шульги (Рибак, Час.., 1960, 175);

// Який розрум’янився, став рум’яним.

До хати зайшов розчервонілий з морозу отець Михаїл (Юхвід, Оля, 1959, 93);

Розчервоніла від хвилювання й радості Ольга Дмитрівна протиснулась наперед (Збан., Між.. людьми, 1955, 7);

Мати на мить забула про свою гризоту і замилувалася дочкою, її розчервонілим личком (Речм., Весн. грози, 1961, 108).

2. Розпечений до червоного.

Тепло в них [вагонах] трималося тільки біля чавунної пічки та ще трохи біля розчервонілої труби (Збан., Сеспель, 1961, 239);

Серьожка кидає на розчервонілий край його [заліза] пісок (Сенч., Опов., 1959, 21).

Значення в інших словниках

1. розчервонілий — розчервоні́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розчервонілий — -а, -е. 1》 Який розчервонівся, став червоним від припливу крові до шкіри. || Який розрум'янився, став рум'яним. 2》 Розпечений до червоного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчервонілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який розчервонівся, став червоним від припливу крові до шкіри. Щемлять, німіють від болю мокрі, розчервонілі руки (О. Гончар); Він розчервонілими від безсонної ночі очима стежив за обличчям Шульги (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. розчервонілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ (який розчервонівся, розрум'янився), РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, РОЗРУМ'ЯНІ́ЛИЙ, РОЗШАРІ́ЛИЙ, РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ, РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ. На розчервонілих обличчях козаків.. застиг вираз якогось особливого урочистого напруження (Н.  Словник синонімів української мови