розшифровувати
РОЗШИФРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШИФРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розбирати, читати написане, передане шифром.
Вдома, розшифровуючи свої стенографічні записи, вдумувалась [Юля] у них, аналізувала кожне слово (Донч., V, 1957, 228);
[Буйко:] Оголошено мобілізацію. (Дає записку) ..Допоможи йому розшифрувати. Бо лисинка Костя Назаровича ще тугувата на шифри (Баш, П’єси, 1958, 22);
// розм. Читати написане нерозбірливо або незрозумілою мовою.
Радянські вчені.. з Новосибірського інституту математики завдяки ЕОМ розшифрували старовинні рукописи майя (Мист., 5, 1965, 11);
// розм. Розкривати зміст яких-небудь знаків.
Старовинне писання розгортає свої сторінки перед проникливим комсомольським оком. Треба уважно прочитати кожний рукопис, розшифрувати кожну карту і план (Донч., II, 1956, 19);
// перен., розм. Розуміти, розгадувати смисл чогось невідомого, загадкового.
Хімікові-органіку після кожного синтезу доводиться розшифровувати будову речовини (Наука.., 8, 1963, 37);
Дозвольте мені розшифрувати ваші алегорії (Ю. Янов., V, 1959, 127);
// перен., розм. Здогадуватися про що-небудь, розгадувати щось за якимись ознаками.
Юрко став у під’їзді, ловив кроки запізнілих перехожих, розшифровував, помилявся, дослухався знову (Мушк., День.., 1967, 164);
// перен., розм. Викривати кого-небудь.
Обидва рази провокаторки.. не змогли гру довести до кінця,— їх розшифровували (Ю. Янов., Мир, 1956, 77);
Маруся Гонта могла б уже не з’являтися більше в контррозвідку, якби там не було Поля Ерліха. А в даному разі — мусить, щоб не розшифрувати себе (Бурл., М. Гонта, 1959, 203).
Словник української мови (СУМ-11)