розшугакати

РОЗШУГА́КАТИ, аю, аєш і РОЗШУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Розчинити навстіж, широко двері, вікно і т. ін.

Нащо це ти так розшугакала двері,— не влізеш, чи що? (Сл. Гр.);

Горпина кинулася до дверей, рвонула гачок, і вітер розшугнув двері, обсипаючи Горпину солоними бризками й дощем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292).

Значення в інших словниках

1. розшугакати — розшуга́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розшугакати — -аю, -аєш і розшугнути, -ну, -неш, док., перех., розм. Розчинити навстіж, широко двері, вікно і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розшугакати — РОЗШУГА́КАТИ, аю, аєш і РОЗШУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм. Розчинити навстіж, широко двері, вікно і т. ін. Нащо це ти так розшугакала двері, – не влізеш, чи що? (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. розшугакати — Розшугакати, -каю, -єш гл. Широко распахнуть. На що це ти так розшугакала двері,-не влізеш, чи що? І такечки холодно. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка