розштовхувати

РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін.

Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ганку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 54);

— Моя черга,— засміялась Надія і вже розштовхала тих, що стояли попереду (Логв., Літа.., 1960, 65).

2. Смикаючи, будити.

— Тимку, вставай! Світає вже,— розштовхувала Уляна сплячого сина, стягаючи з нього рядно (Тют., Вир, 1964, 7);

Машталяр [машта-лір] зліз з воза, розштовхав під боки цигана та й підвів до воза..— Лізь, кажуть тобі, на віз! (П. Куліш, Вибр., 1969, 199).

Значення в інших словниках

1. розштовхувати — розшто́вхувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розштовхувати — -ую, -уєш, недок., розштовхати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. 2》 Смикаючи, будити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розштовхувати — РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ґанку (П.  Словник української мови у 20 томах
4. розштовхувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. розштовхувати — Розшто́вхувати, -то́вхую, -хуєш; розштовха́ти, -ха́ю, -ха́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розштовхувати — Розштовхувати, -хую, -єш сов. в. розштовха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Расталкивать, растолкать.  Словник української мови Грінченка