розштовхувати

РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм., РОЗТО́РСАТИ розм. (смикаючи, штовхаючи). — Недок.: буди́ти, розбу́джувати, розбуджа́ти рідко пробу́джувати, пробуджа́ти, підніма́ти (підійма́ти), розбу́ркувати, пробу́ркувати, прокида́ти, розшто́вхувати, термо́сити. Почали півні співати — розбудили. Устала я (Панас Мирний); Мати пробудила його, коли жінка вийшла доїти корову (М. Томчаній); До схід сонця підняв Гаркуша людей на сінокіс (О. Гончар); — Розбуркай дівчат і Охріма.. Тікати треба, — наказувала пані Баличина (З. Тулуб); З того німого забуття, з того очевидячного сну пробуркав його .. регіт і біганина дівчат (Панас Мирний); Цілу ніч прокидало Христю материне тяжке зітхання (Панас Мирний); Господарка мало не повибивала шибок, доки докликалася та добудилася свого чоловіка (Л. Яновська); — Нечипоре, вставай коней напувати, — розштовхував конюх свого сусіда (Григорій Тютюнник); — Вставай, вставай, літ проспиш, — розтермосив він свого друга (В. Собко).

РОЗПИХА́ТИ (примушувати натовп розійтися, розступитися тощо), РОЗШТО́ВХУВАТИ розм. — Док.: розіпха́ти, розіпхну́ти, розштовха́ти, розштовхну́ти. (1-й чоловік (розпиха жінок):) Так, так. Дорогу дай! дорогу! (Панас Мирний); Треба вставати, Бігти, розштовхувати натовп, плечима і ліктями діяти, Щоби, добувшись до суду, виразно зложити заяву (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. розштовхувати — розшто́вхувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розштовхувати — -ую, -уєш, недок., розштовхати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. 2》 Смикаючи, будити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розштовхувати — РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ґанку (П.  Словник української мови у 20 томах
4. розштовхувати — Розшто́вхувати, -то́вхую, -хуєш; розштовха́ти, -ха́ю, -ха́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розштовхувати — РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ганку (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах
6. розштовхувати — Розштовхувати, -хую, -єш сов. в. розштовха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Расталкивать, растолкать.  Словник української мови Грінченка