розштовхувати —
розшто́вхувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
розштовхувати —
-ую, -уєш, недок., розштовхати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. 2》 Смикаючи, будити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розштовхувати —
РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ґанку (П.
Словник української мови у 20 томах
розштовхувати —
РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.
Словник синонімів української мови
розштовхувати —
РОЗШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Штовхати, відпихати в різні боки, звільняючи собі дорогу, прохід і т. ін. Розштовхуючи натовп, Ярема кинувся до ганку (Кочура, Зол.
Словник української мови в 11 томах
розштовхувати —
Розштовхувати, -хую, -єш сов. в. розштовха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Расталкивать, растолкать.
Словник української мови Грінченка