розірвання

РОЗІРВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розірва́ти.

Вихований в польських школах, згодований польською літературою нарівні з іншими, почуваю себе зв’язаним спільними вузлами з польською суспільністю так, що розірвання їх обійшлось би мені дорого (Фр., Публіцистика, 1953, 106);

Особа, що зобов’язалася за попереднім договором дати другій позику, може вимагати розірвання попереднього договору, коли згодом майновий стан контрагента значно погіршиться (Цив. кодекс УРСР, 1950, 39).

Значення в інших словниках

1. розірвання — розірва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розірвання — -я, с. Дія за знач. розірвати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розірвання — РОЗІРВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розірва́ти. Вихований в польських школах, згодований польською літературою нарівні з іншими, почуваю себе зв'язаним спільними вузлами з польською суспільністю так, що розірвання їх обійшлось би мені дорого (І.  Словник української мови у 20 томах