розітлітися
РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем.
Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Гр.);
*Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти… (Коб., До світа, 1905, 61).
Словник української мови (СУМ-11)