розітлітися

Розітлі́тися, -лі́юся, -єшся

гл. Разгорѣться. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. розітлітися — розітлі́тися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розітлітися — -іється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розітлітися — РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Б. Грінченка); * Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти... (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. розітлітися — РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗОГНІ́ТИ діал.; РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ), РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИ) (почати дуже палати, горіти яскравим полум'ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ...  Словник синонімів української мови
5. розітлітися — РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Гр.); *Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти… (Коб., До світа, 1905, 61).  Словник української мови в 11 томах