рокітливий

РОКІТЛИ́ВИЙ, рідко РОКОТЛИ́ВИЙ, а. е.

1. Який розкотисто звучить, гуркоче.

До заспівувача приєдналися рокітливі баси, лягали на степ сумним мелодійним гудінням (Тют., Вир, 1964, 281);

Гули джмелі в тон рокітливому згасанню струн (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64);

Послухавши хвилин п’ять рокотливий секретарів голос, що долітав аж з-за дверей,.. відвідувачі один за одним залишали прийомну (Мушк., Чорний хліб, 1960, 164);

Це було якесь негучне, ледве чутне, але дуже протяжне, рокотливе гарчання (Смолич, І, 1947, 21).

2. Який утворює рокіт, рокоче.

Перебрели [бійці] через рокітливий потік (Тют., Вир, 1964, 383).

Значення в інших словниках

1. рокітливий — рокітли́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. рокітливий — рідко рокотливий, -а, -е. 1》 Який розкотисто звучить, гуркоче. 2》 Який утворює рокіт, рокоче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рокітливий — РОКІТЛИ́ВИЙ, рідше РОКОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який розкотисто звучить, гуркоче. До заспівувача приєдналися рокітливі баси, лягали на степ сумним мелодійним гудінням (Григорій Тютюнник); Гули джмелі в тон рокітливому згасанню струн (З.  Словник української мови у 20 томах
4. рокітливий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм.  Словник синонімів української мови